Робота педагога - психолога з педагогічним колективом школи 

Сучасний стан суспільства, зміни, що відбуваються у нас в країні і в світі в цілому, висувають нові вимоги до людини. Тому все більш збільшується значимість проблематики суб'єкта, здатного впливати на мінливу соціальну ситуацію, правильно оцінювати і прогнозувати хід її розвитку. У зв'язку з цим по-новому ставиться проблема якості професійної діяльності педагога-психолога в школі.

Сучасній школі потрібні нові вчителі, які глибоко володіють психолого-педагогічними знаннями і розуміють особливості розвитку школярів, є професіоналами в різних областях діяльності, здатні допомогти учням знайти себе в майбутньому, стати самостійними, творчими і впевненими в собі людьми.

Особлива увага приділяється необхідності залучати до школи психологів, які мають базову освіту, які зможуть розкритися перед дітьми не тільки в ролі людей, що мають багатий професійний досвід, але, отримавши психолого-педагогічну підготовку, поступово освоїти специфіку педагогічної праці.

В системі координат, що визначають становлення педагога-професіонала, важливу функцію виконує проблема формування його особистого досвіду. Завдяки досвіду, отриманому в реальних життєвих ситуаціях, педагог-психолог перебудовує і збагачує мотиваційно-ціннісне ставлення до здобувається знань і соціально-професійним ролям. Розширення меж індивідуального досвіду призводить в рух рефлексивні процеси, професійно-особистісний розвиток і саморозвиток педагогів школи.

У школі в даний час все більше загострюються психологічні проблеми. Поряд з ускладненням навчальних проблем школа все частіше стикається з особистісно-соціальними проблемами. Особливе місце серед них займають залежності, агресія, проблеми психічного здоров'я, гальмування розвитку учнів, вміння працювати з дітьми і т.п. У зв'язку з цим необхідна система психологічного забезпечення супроводу роботи педагогічного колективу школи, спрямована на профілактику і вирішення виникаючих психологічних проблем.

Психологічна служба є органічним компонентом сучасної системи освіти, що забезпечує своєчасне виявлення і максимально повне використання в навчанні і вихованні дітей інтелектуального і особистісного потенціалу, наявних у кожного педагога, розкриття її задатків, здібностей, інтересів і схильностей Міністерство освіти провело ряд з'їздів, колегій, конференцій, семінарів, круглих столів, в яких брали участь практичні психологи системи освіти, вчені академічних закладів. Підсумком цих обговорень з'явився пакет документів, в яких наголошується на необхідності інтенсивного впровадження психологічних знань в усі структури системи освіти. У світлі цього з'явилася необхідність і можливість подальших теоретичних розробок шляхів і засобів психологічного забезпечення педагогічного процесу в школі.

В даний час вже вийшло багато робіт з вивчення, аналізу та узагальнення шляхів становлення психологічної служби. У цих роботах певною мірою узагальнено як український, так і зарубіжний досвід щодо основних напрямів розвитку психологічної служби. Однак в даний час немає загальноприйнятої моделі роботи педагога-психолога з педагогічним колективом. Досягнення в психологічній науці стимулюють перегляд і розширення сфер діяльності психологічної служби та її методів, технологій. У зв'язку з цим потрібно на сучасному етапі створити модель психологічного забезпечення, що базується на сучасних досягненнях психології, синергетики та інших науках.

У багатьох країнах щорічно відбувається уточнення і розширення напрямків діяльності психологічної служби. У США з урахуванням нових даних про психічні закономірності розвитку людини і з появою нових педагогічних і психологічних технологій уточнюється сфера діяльності каунслера (радника) і психолога в школі. У Бельгії, як і в інших країнах, щороку йде конкретизація, корекція сфер діяльності психологів, соціальних педагогів, медичних працівників, спеціальних педагогів в індивідуальному супроводі, яке здійснюють Психолого-Медико-соціальні (ПМС) центри. Подібна робота проводиться і в інших країнах. У зв'язку з цим постає завдання проаналізувати досвід і уточнити напрямки становлення психологічної служби в даному напрямку.

Психологічна служба сьогодні стала одним з елементів системи освіти, основною метою якої є вивчення і створення умов, максимально сприяють розвитку індивідуальності людини і суб'єктивного початку в ньому, найбільш повному розкриттю і розвитку індивідуальності дитини. Шкільний психолог може внести свій вклад в досягненні цієї мети, якщо у своїй професійній діяльності виступає по відношенню до утворення проектувальником і організатором розвиваючих сфер. Вирішення цієї задачі неможливе без взаємодії психолога з педагогічним колективом в цілому і конкретними педагогами.

Крім цього психічні перевантаження, яких зазнає вчитель щодня в своїй роботі, руйнують його особистість, виснажують психоенергетику. Від вчителя потрібно творче ставлення до роботи, володіння педагогічною технікою (промовою, виразними засобами спілкування, педагогічним тактом), проектувальними вміннями і т.д. Приходячи в клас, перетомлений вчитель втрачає стан стабільності, необхідне для успішної педагогічної діяльності. Він стає перезбудженним, дратується, переходить до тиску на учня, виявляє нетерпіння і гнів. Унаслідок хронічної перевтоми вчитель стає готовим до позитивного прийняття нововведень в школі, підвищення власної професійної компетентності. Ефективну допомогу шкільному вчителеві може надати психолог.

Завдання організації роботи з педагогами.

 Посилення мотивації педагогів на співпрацю з психологом, підвищення інтересу до цієї роботи.

 Формування довірливого ставлення з боку педагогів до психолога.

 Розвиток уявлень педагогів про те, що в роботі з психологом вони можуть виступати як рівноправні суб'єкти.

 Створення передумов для розвитку здатності педагогів до аналізу і самоаналізу педагогічної діяльності на противагу оціночним підходу.

 Розробка стратегії і тактики роботи психолога щодо підвищення психологічної компетентності педагогів.

 Розробка системи тренінгових занять для педагогів.

Принципи побудови роботи з педагогами:

 принцип особистісно-орієнтованого стилю спілкування з педагогами;

 принцип співпраці: формування нових знань, нового досвіду в ході спільної роботи психолога педагога у кожного з учасників взаємодії;

 принцип диференційованого підходу: облік індивідуальних особливостей педагогів;

 принцип безпеки: створення атмосфери доброзичливості, гарантії конфіденційності даних;

 принцип емоційного комфорту: створення при взаємодії з педагогами атмосфери, що допомагає їм розкривати свої ресурси і можливості і адекватно сприймати зворотний зв'язок;

 принцип варіативності, гнучкості: готовність психолога враховувати при взаємодії з педагогами нестабільність їх емоційного стану і непередбачуваність самого ситуації спілкування.

Запорукою успішної роботи психолога з педагогами також є різноманіття застосовуваних форм і методів психологічного супроводу: консиліум, організаційно ділові та рольові ігри, тренінги, лекції, семінари, дискусії, відкритий психологічний аналіз уроку.

Робота з педагогами включала кілька етапів.

1. Анкетування і тестування педагогів.

2. Проведення анкетування учнів з метою отримання зворотного зв'язку про їх взаємодію з учителями.

3. Індивідуальні та групові консультації.

4. Круглі столи, семінари ( "Конфлікти: причини і способи виходу з них").

5. Методичні об'єднання кл. керівників.

6. Психолого-медико-педагогічні консиліуми.

7. Педради.

8. Педагогічні тренінги, які включають в себе ситуації, з якими вчитель стикається в своїй роботі і сімейного життя - в спілкуванні з "важкими" учнями, відновлення сил після напруженого уроку, дозвіл педагогічних і сімейних конфліктів.

Практичний психолог Яна Портаненко