Робота педагога - психолога з педагогічним колективом школи
Сучасний стан
суспільства, зміни, що відбуваються у нас в країні і в світі в цілому,
висувають нові вимоги до людини. Тому все більш збільшується значимість
проблематики суб'єкта, здатного впливати на мінливу соціальну ситуацію,
правильно оцінювати і прогнозувати хід її розвитку. У зв'язку з цим по-новому
ставиться проблема якості професійної діяльності педагога-психолога в школі.
Сучасній школі потрібні
нові вчителі, які глибоко володіють психолого-педагогічними знаннями і
розуміють особливості розвитку школярів, є професіоналами в різних областях
діяльності, здатні допомогти учням знайти себе в майбутньому, стати
самостійними, творчими і впевненими в собі людьми.
Особлива увага
приділяється необхідності залучати до школи психологів, які мають базову
освіту, які зможуть розкритися перед дітьми не тільки в ролі людей, що мають
багатий професійний досвід, але, отримавши психолого-педагогічну підготовку,
поступово освоїти специфіку педагогічної праці.
В системі координат, що
визначають становлення педагога-професіонала, важливу функцію виконує проблема
формування його особистого досвіду. Завдяки досвіду, отриманому в реальних
життєвих ситуаціях, педагог-психолог перебудовує і збагачує мотиваційно-ціннісне
ставлення до здобувається знань і соціально-професійним ролям. Розширення меж
індивідуального досвіду призводить в рух рефлексивні процеси,
професійно-особистісний розвиток і саморозвиток педагогів школи.
У школі в даний час все
більше загострюються психологічні проблеми. Поряд з ускладненням навчальних
проблем школа все частіше стикається з особистісно-соціальними проблемами.
Особливе місце серед них займають залежності, агресія, проблеми психічного
здоров'я, гальмування розвитку учнів, вміння працювати з дітьми і т.п. У
зв'язку з цим необхідна система психологічного забезпечення супроводу роботи
педагогічного колективу школи, спрямована на профілактику і вирішення
виникаючих психологічних проблем.
Психологічна служба є
органічним компонентом сучасної системи освіти, що забезпечує своєчасне
виявлення і максимально повне використання в навчанні і вихованні дітей
інтелектуального і особистісного потенціалу, наявних у кожного педагога,
розкриття її задатків, здібностей, інтересів і схильностей Міністерство освіти
провело ряд з'їздів, колегій, конференцій, семінарів, круглих столів, в яких
брали участь практичні психологи системи освіти, вчені академічних закладів.
Підсумком цих обговорень з'явився пакет документів, в яких наголошується на
необхідності інтенсивного впровадження психологічних знань в усі структури
системи освіти. У світлі цього з'явилася необхідність і можливість подальших
теоретичних розробок шляхів і засобів психологічного забезпечення педагогічного
процесу в школі.
В даний час вже вийшло
багато робіт з вивчення, аналізу та узагальнення шляхів становлення
психологічної служби. У цих роботах певною мірою узагальнено як український,
так і зарубіжний досвід щодо основних напрямів розвитку психологічної служби.
Однак в даний час немає загальноприйнятої моделі роботи педагога-психолога з
педагогічним колективом. Досягнення в психологічній науці стимулюють перегляд і
розширення сфер діяльності психологічної служби та її методів, технологій. У
зв'язку з цим потрібно на сучасному етапі створити модель психологічного
забезпечення, що базується на сучасних досягненнях психології, синергетики та
інших науках.
У багатьох країнах
щорічно відбувається уточнення і розширення напрямків діяльності психологічної
служби. У США з урахуванням нових даних про психічні закономірності розвитку
людини і з появою нових педагогічних і психологічних технологій уточнюється
сфера діяльності каунслера (радника) і психолога в школі. У Бельгії, як і в
інших країнах, щороку йде конкретизація, корекція сфер діяльності психологів,
соціальних педагогів, медичних працівників, спеціальних педагогів в
індивідуальному супроводі, яке здійснюють Психолого-Медико-соціальні (ПМС)
центри. Подібна робота проводиться і в інших країнах. У зв'язку з цим постає
завдання проаналізувати досвід і уточнити напрямки становлення психологічної
служби в даному напрямку.
Психологічна служба
сьогодні стала одним з елементів системи освіти, основною метою якої є вивчення
і створення умов, максимально сприяють розвитку індивідуальності людини і суб'єктивного
початку в ньому, найбільш повному розкриттю і розвитку індивідуальності дитини.
Шкільний психолог може внести свій вклад в досягненні цієї мети, якщо у своїй
професійній діяльності виступає по відношенню до утворення проектувальником і
організатором розвиваючих сфер. Вирішення цієї задачі неможливе без взаємодії психолога з
педагогічним колективом в цілому і конкретними педагогами.
Крім цього психічні перевантаження, яких зазнає вчитель щодня
в своїй роботі, руйнують його особистість, виснажують психоенергетику. Від
вчителя потрібно творче ставлення до роботи, володіння педагогічною технікою
(промовою, виразними засобами спілкування, педагогічним тактом),
проектувальними вміннями і т.д. Приходячи в клас, перетомлений вчитель втрачає
стан стабільності, необхідне для успішної педагогічної діяльності. Він стає перезбудженним,
дратується, переходить до тиску на учня, виявляє нетерпіння і гнів. Унаслідок
хронічної перевтоми вчитель стає готовим до позитивного прийняття нововведень в
школі, підвищення власної професійної компетентності. Ефективну допомогу
шкільному вчителеві може надати психолог.
Завдання організації роботи з педагогами.
Посилення мотивації педагогів на співпрацю з психологом,
підвищення інтересу до цієї роботи.
Формування довірливого ставлення з боку педагогів до
психолога.
Розвиток уявлень педагогів про те, що в роботі з психологом
вони можуть виступати як рівноправні суб'єкти.
Створення передумов для розвитку здатності педагогів до
аналізу і самоаналізу педагогічної діяльності на противагу оціночним підходу.
Розробка стратегії і тактики роботи психолога щодо
підвищення психологічної компетентності педагогів.
Розробка системи тренінгових занять для педагогів.
Принципи побудови роботи з педагогами:
принцип особистісно-орієнтованого стилю спілкування з
педагогами;
принцип співпраці: формування нових знань, нового досвіду в
ході спільної роботи психолога педагога у кожного з учасників взаємодії;
принцип диференційованого підходу: облік індивідуальних
особливостей педагогів;
принцип безпеки: створення атмосфери доброзичливості,
гарантії конфіденційності даних;
принцип емоційного комфорту: створення при взаємодії з
педагогами атмосфери, що допомагає їм розкривати свої ресурси і можливості і
адекватно сприймати зворотний зв'язок;
принцип варіативності, гнучкості: готовність психолога
враховувати при взаємодії з педагогами нестабільність їх емоційного стану і
непередбачуваність самого ситуації спілкування.
Запорукою успішної роботи психолога з педагогами також є
різноманіття застосовуваних форм і методів психологічного супроводу: консиліум,
організаційно ділові та рольові ігри, тренінги, лекції, семінари, дискусії,
відкритий психологічний аналіз уроку.
Робота з педагогами включала кілька етапів.
1. Анкетування і тестування педагогів.
2. Проведення анкетування учнів з метою отримання зворотного
зв'язку про їх взаємодію з учителями.
3. Індивідуальні та групові консультації.
4. Круглі столи, семінари ( "Конфлікти: причини і способи
виходу з них").
5. Методичні об'єднання кл. керівників.
6. Психолого-медико-педагогічні консиліуми.
7. Педради.
8. Педагогічні тренінги, які включають в себе ситуації, з
якими вчитель стикається в своїй роботі і сімейного життя - в спілкуванні з
"важкими" учнями, відновлення сил після напруженого уроку, дозвіл
педагогічних і сімейних конфліктів.
Практичний психолог Яна Портаненко