четверг, 5 октября 2017 г.

     Робота педагога - психолога з педагогічним колективом школи 

Сучасний стан суспільства, зміни, що відбуваються у нас в країні і в світі в цілому, висувають нові вимоги до людини. Тому все більш збільшується значимість проблематики суб'єкта, здатного впливати на мінливу соціальну ситуацію, правильно оцінювати і прогнозувати хід її розвитку. У зв'язку з цим по-новому ставиться проблема якості професійної діяльності педагога-психолога в школі.
Сучасній школі потрібні нові вчителі, які глибоко володіють психолого-педагогічними знаннями і розуміють особливості розвитку школярів, є професіоналами в різних областях діяльності, здатні допомогти учням знайти себе в майбутньому, стати самостійними, творчими і впевненими в собі людьми.
Особлива увага приділяється необхідності залучати до школи психологів, які мають базову освіту, які зможуть розкритися перед дітьми не тільки в ролі людей, що мають багатий професійний досвід, але, отримавши психолого-педагогічну підготовку, поступово освоїти специфіку педагогічної праці.
В системі координат, що визначають становлення педагога-професіонала, важливу функцію виконує проблема формування його особистого досвіду. Завдяки досвіду, отриманому в реальних життєвих ситуаціях, педагог-психолог перебудовує і збагачує мотиваційно-ціннісне ставлення до здобувається знань і соціально-професійним ролям. Розширення меж індивідуального досвіду призводить в рух рефлексивні процеси, професійно-особистісний розвиток і саморозвиток педагогів школи.
У школі в даний час все більше загострюються психологічні проблеми. Поряд з ускладненням навчальних проблем школа все частіше стикається з особистісно-соціальними проблемами. Особливе місце серед них займають залежності, агресія, проблеми психічного здоров'я, гальмування розвитку учнів, вміння працювати з дітьми і т.п. У зв'язку з цим необхідна система психологічного забезпечення супроводу роботи педагогічного колективу школи, спрямована на профілактику і вирішення виникаючих психологічних проблем.
Психологічна служба є органічним компонентом сучасної системи освіти, що забезпечує своєчасне виявлення і максимально повне використання в навчанні і вихованні дітей інтелектуального і особистісного потенціалу, наявних у кожного педагога, розкриття її задатків, здібностей, інтересів і схильностей Міністерство освіти провело ряд з'їздів, колегій, конференцій, семінарів, круглих столів, в яких брали участь практичні психологи системи освіти, вчені академічних закладів. Підсумком цих обговорень з'явився пакет документів, в яких наголошується на необхідності інтенсивного впровадження психологічних знань в усі структури системи освіти. У світлі цього з'явилася необхідність і можливість подальших теоретичних розробок шляхів і засобів психологічного забезпечення педагогічного процесу в школі.
В даний час вже вийшло багато робіт з вивчення, аналізу та узагальнення шляхів становлення психологічної служби. У цих роботах певною мірою узагальнено як український, так і зарубіжний досвід щодо основних напрямів розвитку психологічної служби. Однак в даний час немає загальноприйнятої моделі роботи педагога-психолога з педагогічним колективом. Досягнення в психологічній науці стимулюють перегляд і розширення сфер діяльності психологічної служби та її методів, технологій. У зв'язку з цим потрібно на сучасному етапі створити модель психологічного забезпечення, що базується на сучасних досягненнях психології, синергетики та інших науках.
У багатьох країнах щорічно відбувається уточнення і розширення напрямків діяльності психологічної служби. У США з урахуванням нових даних про психічні закономірності розвитку людини і з появою нових педагогічних і психологічних технологій уточнюється сфера діяльності каунслера (радника) і психолога в школі. У Бельгії, як і в інших країнах, щороку йде конкретизація, корекція сфер діяльності психологів, соціальних педагогів, медичних працівників, спеціальних педагогів в індивідуальному супроводі, яке здійснюють Психолого-Медико-соціальні (ПМС) центри. Подібна робота проводиться і в інших країнах. У зв'язку з цим постає завдання проаналізувати досвід і уточнити напрямки становлення психологічної служби в даному напрямку.
Психологічна служба сьогодні стала одним з елементів системи освіти, основною метою якої є вивчення і створення умов, максимально сприяють розвитку індивідуальності людини і суб'єктивного початку в ньому, найбільш повному розкриттю і розвитку індивідуальності дитини. Шкільний психолог може внести свій вклад в досягненні цієї мети, якщо у своїй професійній діяльності виступає по відношенню до утворення проектувальником і організатором розвиваючих сфер. Вирішення цієї задачі неможливе без взаємодії психолога з педагогічним колективом в цілому і конкретними педагогами.
Крім цього психічні перевантаження, яких зазнає вчитель щодня в своїй роботі, руйнують його особистість, виснажують психоенергетику. Від вчителя потрібно творче ставлення до роботи, володіння педагогічною технікою (промовою, виразними засобами спілкування, педагогічним тактом), проектувальними вміннями і т.д. Приходячи в клас, перетомлений вчитель втрачає стан стабільності, необхідне для успішної педагогічної діяльності. Він стає перезбудженним, дратується, переходить до тиску на учня, виявляє нетерпіння і гнів. Унаслідок хронічної перевтоми вчитель стає готовим до позитивного прийняття нововведень в школі, підвищення власної професійної компетентності. Ефективну допомогу шкільному вчителеві може надати психолог.
Завдання організації роботи з педагогами.
 Посилення мотивації педагогів на співпрацю з психологом, підвищення інтересу до цієї роботи.
 Формування довірливого ставлення з боку педагогів до психолога.
 Розвиток уявлень педагогів про те, що в роботі з психологом вони можуть виступати як рівноправні суб'єкти.
 Створення передумов для розвитку здатності педагогів до аналізу і самоаналізу педагогічної діяльності на противагу оціночним підходу.
 Розробка стратегії і тактики роботи психолога щодо підвищення психологічної компетентності педагогів.
 Розробка системи тренінгових занять для педагогів.
Принципи побудови роботи з педагогами:
 принцип особистісно-орієнтованого стилю спілкування з педагогами;
 принцип співпраці: формування нових знань, нового досвіду в ході спільної роботи психолога педагога у кожного з учасників взаємодії;
 принцип диференційованого підходу: облік індивідуальних особливостей педагогів;
 принцип безпеки: створення атмосфери доброзичливості, гарантії конфіденційності даних;
 принцип емоційного комфорту: створення при взаємодії з педагогами атмосфери, що допомагає їм розкривати свої ресурси і можливості і адекватно сприймати зворотний зв'язок;
 принцип варіативності, гнучкості: готовність психолога враховувати при взаємодії з педагогами нестабільність їх емоційного стану і непередбачуваність самого ситуації спілкування.
Запорукою успішної роботи психолога з педагогами також є різноманіття застосовуваних форм і методів психологічного супроводу: консиліум, організаційно ділові та рольові ігри, тренінги, лекції, семінари, дискусії, відкритий психологічний аналіз уроку.
Робота з педагогами включала кілька етапів.
1. Анкетування і тестування педагогів.
2. Проведення анкетування учнів з метою отримання зворотного зв'язку про їх взаємодію з учителями.
3. Індивідуальні та групові консультації.
4. Круглі столи, семінари ( "Конфлікти: причини і способи виходу з них").
5. Методичні об'єднання кл. керівників.
6. Психолого-медико-педагогічні консиліуми.
7. Педради.

8. Педагогічні тренінги, які включають в себе ситуації, з якими вчитель стикається в своїй роботі і сімейного життя - в спілкуванні з "важкими" учнями, відновлення сил після напруженого уроку, дозвіл педагогічних і сімейних конфліктів.
Практичний психолог Яна Портаненко

понедельник, 2 октября 2017 г.

Підліток не хоче навчатися
Чому підлітки не хочуть навчатись? Як зробити так, щоб дитина-підліток узялася за розум. Отже, у більшості підлітків навчальна мотивація дуже понижена. І справа не в тому, що школа погана працює, або батьки чогось не роблять. Просто в підлітковому віці навчальний інтерес зазвичай змінюється на інтерес комунікативний. Інакше кажучи, дитина хоче не вчитися, а спілкуватися з дітьми своєї статі і протилежної, з однолітками і старшими товаришами. Саме спілкування стає головним інтересом у житті підлітків. І ніхто з них не сприймає серйозно розповіді про те, що треба навчатися, бо інакше «доведеться працювати двірником». Адже з рештою батьки готові зробити все можливе і навіть неможливе, щоб улюблений син або донька вступили до університету. І дитина це чудово розуміє. Що ж виходить?
Підліток ще не готовий планувати своє майбутнє (і це нормально). Тому думки про кар’єру або навіть конкретну посаду не можуть мотивувати його навчатись.
Через свою активність підліток не може висидіти спокійно шість або більше уроків. Йому  не цікаві навчальні предмети, які для нього ніяк не пов’язані з життям. Але таких шкільних предметів більшість.
Як же підвищити мотивацію дитини? Як зробити так, щоб підліток захотів навчатись?
Перший спосіб, найпростіший
Так званий метод «морквини» - спосіб, який використовує більшість батьків. «Якщо добре вчитимешся, отримаєш новий телефон»., «…куплю Х-Box», «…поїдеш до Лондону на канікули» тощо. Ці та багато інших «важелів» якось та спрацьовують. Насправді цей спосіб має безліч недоліків. Адже «градус» подарунків весь час підвищується. Сьогодні – джинси, завтра – телефон, а післязавтра що? Літак? Отже, настане такий момент, коли ви не зможете купити те, що замовила дитина. Хоча деякими надто розпещеними дітьми спосіб тихо собі працює.
Другий спосіб , більш складний
Іноді спрацює такий прийом: за допомогою одного – двох навчальних предметів вдається «запустити» усе навчання. Наприклад, є в школі хоча б один вчитель, якого дитина любить, або просто поважає. З уроків цього вчителя ми і розпочнемо. Особливо добре, якщо дитина трохи цікавиться цим предметом. Поговорити з учителем. Можливо, він вже має ідею щодо розв’язання проблеми. Створить ситуацію успіху для своєї дитини. Учитель хвалить його, звісно, за справу. І зіграти можна на тому, що більшості підлітків приємна похвала,  ситуації, у яких він виявився на висоті, «ДОРОСЛЕ» ставлення вчителя до нього. Намагайтесь зацікавитись дитину поки що хоча б одним предметом, а потім розширюйте захопленість.
Третій спосіб, найскладніший
Ви мрієте про те, щоб дитина хотіла навчатись не лише якогось конкретного предмета, а взагалі, чи не так? Тоді цей спосіб для вас. З дитиною треба розмовляти і намагатися достукатися до неї, але не в десятому або в одинадцятому класі, а набагато раніше. Так звані мотиваційні бесіди – це не нудне моралізування, а цікаві розмови з демонструванням того, що може мати підліток у житті. Наприклад, розповісти й показати, що таке професія лікаря або юриста, керівника фірми або мікробіолога можна не за нудною книгою, а в реальному житті, заручившись підтримкою своїх знайомих.
Можна попросити когось зі своїх приятелів узяти вашого підлітка на день чи на два на роботу. Нехай побачить усе зсередини . Спробуйте зрозуміти, що подобається дитині. Можливо, це щось, що перебуває на перетині наук. Як ви вже зрозуміли, третій спосіб – знайомити дитину з усією різноманітністю світу професій. Намагатися показати зв'язок між професіями і тими знаннями, які дитина добуває у школі.
До речі, як ви пам’ятаєте, ми говорили про те, що інтерес пізнавальний, змінюється інтересом комунікативним. Так і є. І знання цього факту можна використати. Знайдіть наукові гуртки для підлітків. Саме в них діти займаються наукою у природному для себе середовищі – у спілкуванні з однолітками.

Інформація надана з книги «Як пригорнути кактус» Анни Гресь.