Ефективні батьківські збори. Поради класним керівникам

За статистикою, в середньому батьки за час навчання своєї дитини в школі відвідують приблизно 40 батьківських зборів і проводять на них близько 80 годин свого життя. Для того щоб батьківські збори пройшли цікаво та ефективно як для батьків, так і для класного керівника, необхідно враховувати ряд психологічних аспектів його підготовки, організації та проведення.

Батьківські збори є необхідним елементом шкільного життя і важливим інструментом в роботі шкільного вчителя. Вчителі та батьки впливають на розвиток, навчання і виховання дітей, тому необхідно їх взаємодія, формою якої є батьківські збори.

Головне завдання батьківських зборів - спільно з батьками знайти вирішення виникаючих проблем у вихованні та навчанні дітей. Крім цього, батьківські збори можуть використовуватися для того, щоб підвищити педагогічну культуру батьків, стимулювати їх участь в житті класу, відповідальність за виховання своїх дітей.

Перш ніж почати підготовку до батьківських зборів педагогу корисно згадати про те, навіщо батьки відвідують батьківські збори. Як правило, вони роблять це з наступних причин.

По-перше, батьки бажають отримати від педагогів і адміністрації інформацію про свою дитину, її навчальні успіхи і поведінку. Психологічно за цим часто криється неусвідомлене бажання батьків переконатися, що їхня дитина не гірше інших дітей.

По-друге, на батьківських зборах батьки можуть отримати конкретні рекомендації про те, на що слід звернути увагу, що важливо відстежити і проконтролювати в навчальній і позанавчальної діяльності дитини.

По-третє, батькам важливо дізнатися і сформувати своє власне враження про тих людей, з якими дитина взаємодіє в установі.

По-четверте, в ході зборів проходить обговорення з педагогами та адміністрацією різних конфліктних ситуацій.

Безумовно, батьківські збори є також формою продуктивного спілкування батьків між собою для знайомства, обміну інформацією, вирішення спільних проблем учнів і т.д.

Розуміння і врахування цих факторів дозволить педагогу успішно підготуватися і грамотно вибудувати структуру батьківських зборів.

Підготовка батьківських зборів передбачає визначення його теми і прийняття рішення про те, кого слід запросити на збори (представників адміністрації, вчителів, шкільного психолога, гостей).

Вибір теми батьківських зборів слід пов'язати з цілями поточної діяльності класу, особливостями протікання процесів навчання і виховання, напрямками побудови взаємин школи і родини.

Теми батьківських зборів можна визначити заздалегідь на більш тривалий період (рік і більше), проте в цьому випадку вчителю доцільно узгодити їх з батьками учнів.

Слід пам'ятати про те, що розмова на батьківських зборах не може бути обмежений розглядом лише навчальних справ школярів, тому педагогу потрібно врахувати більш широкий спектр питань, які зачіпають різні аспекти інтелектуального, духовно-морального та фізичного розвитку дітей.

Порядок чергових зборів в більшості випадків визначається вчителем спільно з батьками або з урахуванням їх думок, інакше відвертого зацікавленого розмови з боку батьків на самих зборах може не вийти.

Вибір теми і питань для обговорення на батьківських зборах дуже важливий. З точки зору психології вчителю краще визначити одну найбільш важливу проблему, що стосується учнів класу, і на її обговоренні побудувати розмову з батьками.

В якості основних напрямків, за якими можна визначити конкретну тему, учителем можуть бути обрані наступні:

• підведення підсумків спільної діяльності педагогів, учнів і батьків за півріччя або навчальний рік;

• підвищення педагогічної культури батьків, поповнення їх знань з певних питань виховання дитини в сім'ї та школі;

• демонстрація і аналіз навчальних досягнень учнів класу, визначення їх потенційних можливостей;

• пропаганда досвіду успішного сімейного виховання, профілактика невірних дій по відношенню до дітей з боку батьків.

Напередодні зборів класному керівнику доцільно провести співбесіду з іншими вчителями класу. Метою такої зустрічі може стати обговорення навчальних досягнень і особливостей поведінки учнів на уроках. Отриману інформацію в подальшому можна використовувати для аналізу та узагальнення практики участі школярів в освітньому процесі.

Слід також визначити організаційну форму батьківських зборів: традиційне зібрання, круглий стіл, конференція, активна дискусія та ін. Застосування практичних форм батьківських зборів дозволить педагогу урізноманітнити способи організації розумової і практичної діяльності батьків, активніше залучити їх до обговорення поставлених питань.

Незважаючи на те що порядок батьківських зборів розробляється самостійно педагогом і носить творчий характер, необхідно, щоб вона включала в себе наступні складові частини.

1. Вступне слово класного керівника

На даному етапі класний керівник повинен озвучити порядку денного зборів, визначити його цілі і завдання, познайомити з порядком спільної роботи його учасників, уявити запрошених на збори, підкреслити актуальність обговорюваних питань. Це повідомлення має бути нетривалим, але одночасно містити достатню інформацію для формування у батьків уявлення про цілі, завдання і організаційних моментах проведеного зборів. Важливо з перших хвилин зборів мобілізувати, зацікавити і підготувати батьків до активної участі в ньому.

2. Аналіз навчальних досягнень учнів

У цій частині батьківських зборів класний керівник повинен розповісти батькам про загальні результати навчальної діяльності класу. На самому початку йому варто попередити батьків, що відповіді на конкретні питання про успішність саме їх дитини вони отримають окремо, в рамках персональної зустрічі. В ході знайомства учасників батьківських зборів з думкою вчителів слід пам'ятати про підвищену тривожність батьків, тому, передаючи ті чи інші судження, потрібно відмовитися від суб'єктивних оцінок. Розмову потрібно вести не стільки про оцінки, скільки про якість знань учнів.

3. Ознайомлення батьків зі станом емоційного клімату в класі

Класний керівник на цьому етапі аналізує поведінку хлопців в значущих для них ситуаціях (на уроках, на перервах, у їдальні, на екскурсіях і т.д.). Темою розмови можуть бути і взаємини, і мова, і зовнішній вигляд учнів, і інші актуальні питання, пов'язані з поведінкою дітей. Батьки, так само як і педагоги, повинні розуміти значення школи як інституту спілкування, в якому дитина отримує цінний досвід взаємодії з іншими людьми. Ця мета не менш важлива, ніж навчання сумі наукових знань. Вчителю слід бути гранично делікатним, уникати негативних оцінок на адресу конкретного учня, а тим більше з батьків.

4. Психолого-педагогічна освіта

Цей компонент батьківських зборів не потрібно виділяти в окремий пункт порядку денного зборів, він повинен бути природним чином включений в структуру інших його складових. Класному керівнику доцільно запропонувати батькам інформацію про новинки педагогічної літератури, про цікаві виставках, фільмах, які вони можуть відвідати разом з дитиною. Для висвітлення окремих питань має сенс запрошувати на збори педагога-психолога, соціального педагога, інших фахівців. В цьому плані батьківські збори - прекрасна можливість розповісти про зміст роботи цих фахівців і налагодити їх контакт з батьками.

5. Обговорення організаційних питань (екскурсії, класні вечори, і т.д.)

Обговорення складається зі звіту про проведену роботу та інформації про майбутні справах.

6. Особисті бесіди з батьками.

На цьому етапі особливим об'єктом уваги вчителя повинні стати батьки дітей, що мають проблеми в навчанні і розвитку. Складність полягає в тому, що дуже часто ці батьки, побоюючись критики, уникають батьківських зборів, і класний керівник повинен прагнути забезпечити їм почуття безпеки, дати зрозуміти, що їх не засуджують, а прагнуть допомогти. Збори повинні просвіщати батьків, а не констатувати помилки і невдачі їх дітей у навчанні. З точки зору психолога, дуже ефективна тактика приєднання, яка починається словами: «Я вас розумію!». Однак це не означає, що батьки інших дітей повинні бути обділені увагою. Бажано, щоб класний керівник знав, що сказати кожному з них.

Для організації спілкування з батьками важливо знайти оптимальний варіант поведінки, який створить атмосферу взаєморозуміння і поваги. В цьому випадку батьківські збори буде найбільш ефективним способом взаємодії педагогів і батьків.

В ході проведення батьківських зборів педагог повинен враховувати психологічні особливості та стереотипи окремих батьків, в силу яких вони можуть проявляти недовіру, напруженість і навіть агресію.

Так, наприклад, деякі батьки дотримуються думки, що школа повинна компенсувати брак уваги, виховання і часу, яке їм не вдається приділяти своїм дітям. А це, в свою чергу, може привести до невиправдано завищених вимог з боку батьків по відношенню до класного керівника. Завдання вчителя в такій ситуації - подолати внутрішній опір батьків і сформувати мотивацію до спільної діяльності.

При взаємодії необхідно враховувати нагальні завдання, які мають місце в сім'ї і проявляються в школі. Важливо пам'ятати, що учасників зборів не потрібно піддавати оцінці, їх потрібно направляти, а не тиснути на них або, що ще гірше, засуджувати.

З огляду на, що батьківські збори - одна з форм соціально-психологічної взаємодії школи та батьків, можна дати кілька дієвих порад класному керівнику по підвищенню його ефективності.

Перед зустріччю з батьками педагогу необхідно зняти власну напругу, бути спокійним і зібраним. Це допоможе створити в ході зборів добрі, довірчі відносини з батьками.

На проведення батьківських зборів слід відвести не більше півтори години. По-перше, це той період, протягом якого батьки здатні адекватно сприймати інформацію, брати активну участь в обговоренні тих чи інших питань. По-друге, слід берегти особистий час людей, запрошених на збори. Тому для педагога доречним буде встановити регламент і суворо стежити за його дотриманням. Перед початком батьківських зборів педагогу слід оголосити ті питання, які він планує обговорити з батьками.

З точки зору психології починати розмову треба з позитивного, потім говорити про негативний, а завершувати розмову доцільно пропозиціями на майбутнє. Про погане потрібно говорити в загальному, не називаючи прізвищ. У поганих учнів вчителю потрібно знайти гарне і похвалити їх за щось при всіх. Про хороше можна говорити при всіх, про недоліки - індивідуально з кожним з батьків.

Розмовляти з батьками слід спокійно і доброзичливо. Важливо, щоб батьки всіх учнів - і благополучних, і дітей групи ризику - пішли зі зборів з вірою у свою дитину. Під час обговорення проблемних питань вчитель може спиратися на життєвий і педагогічний досвід найбільш авторитетних батьків.

Спілкуватися потрібно зрозумілою батькам мовою, без вживання спеціальної термінології. За допомогою мови, інтонацій, жестів та інших засобів необхідно дати батькам відчути повагу і увагу педагога до них.

Педагогу слід відмовитися від повчань, нотацій, зарозумілості. Бесіду слід будувати виходячи з співпраці обох сторін: спробувати зрозуміти батьків, правильно визначити хвилюючі їх питання. Потрібно прагнути переконати батьків в тому, що у школи та сім'ї одні й ті ж загальні завдання.

Необхідно також дотримуватися конфіденційності інформації (все, що відбувається на зборах, не повинно виноситися за його межі).

Результатом спільної роботи на батьківських зборах повинна стати впевненість батьків в тому, що у вихованні дітей вони завжди можуть розраховувати на підтримку класного керівника і допомогу інших учителів школи.

Класному керівнику, організуючим батьківські збори, не слід засуджувати за неявку відсутніх батьків, порівнювати успіхи окремих учнів і різних класів, давати негативну оцінку всьому класу.

Педагог не повинен забувати, що головними показниками ефективності батьківських зборів є активна участь батьків, обговорення поставлених питань, обмін досвідом, відповіді на питання, поради та рекомендації.

Підведення підсумків зборів проходить на самих зборах. Необхідно зробити висновки, сформулювати необхідні рішення, дати інформацію про підготовку до наступного зібрання. Важливо з'ясувати ставлення батьків до проведеного зборам - для цього можна підготувати опитувальні листи для запису їх оцінок і побажань, які згодом стануть предметом роздумів для класного керівника. Дійсно, для вчителя важливо не тільки збори, але і його результати, оскільки їх аналіз дозволить скорегувати педагогічну роботу з учнями, вибудувати подальші відносини з батьками, поліпшить розуміння проблем обох сторін.

З точки зору психолога, формування у батьків установки на подальшу тісну співпрацю зі школою відбувається успішніше, якщо в кінці зборів класний керівник подякує батьків за успіхи у вихованні дітей, відзначить тих з них, хто брав активну участь у підготовці зборів і ділився на ньому досвідом сімейного виховання.

Дуже важливо, щоб заключна частина зборів стала прологом до подальшої спільної роботи педагога і батьків за рішенням завдань, виявлених в ході обговорення.

Батьківські збори є досить ефективною формою зворотного зв'язку з батьками, заснованої на спільності їх інтересів і переживань, що стосуються їхніх дітей. Тому грамотно організоване і проведене батьківські збори дає можливість не тільки вирішити певні питання, пов'язані з навчанням дітей, але і допомагає вчителю будувати довгострокове взаємодія з батьками і бути впевненим в тому, що найбільш важливі завдання стануть предметом колективного розгляду і будуть своєчасно вирішені.

ГРУБІСТЬ Й НЕРОЗУМІННЯ В РОДИНІ

Не секрет: життя сьогодні важке й суворе. Все більше напружених і важких ситуацій, які породжують неблагополуччя, грубість, пияцтво, нервозність, психологічні декомпенсації. На цьому тлі все частіше доводиться стикатися з неправильним вихованням. У багатьох сім'ях зникає теплота, сердечність, зростає дефіцит спілкування батьків з дітьми.

Бути батьками - це радісна, але також і напружена праця. І виконуючи цю роботу, ви не один раз заходите в глухий кут, відчуваєте сумніви, намагаючись знайти найбільш підходящу для вас і ваших дітей систему виховання.

Грубість - це своєрідний маяк: «у мене є проблема, але я не хочу / не можу / боюся обговорювати її з тобою»

Способи, які допоможуть погасити конфлікт.

Як же можна зупинити мовну агресію в конкретній ситуації і запобігти подібну поведінку дитини?

    Перш за все батькам слід проаналізувати власну поведінку. Якщо в сім'ї діють «подвійні стандарти», то дитина щодня отримує приклади мовної агресії. Марно сподіватися, що він цих прикладів не буде. Молодший школяр, може бути, і не стане до пори до часу проявляти відповідну агресію по відношенню до батьків - зі страху покарання, з почуття слабкості і безпорадності, але вже підліток себе покаже: «Вам можна, а мені не можна? !! Хочу і грублю! І нічого ви мені не зробите ». Справді, адже наступний за мовний агресією крок-агресія фізична. Не менш 15% батьків зізнаються, що на грубість дитини відповідають рукоприкладством. Тобто мовна агресія виявляється сходинкою до фізичної не тільки в дитячому середовищі, а й у сім'ї.

Погасити мовну агресію в гострій ситуації батькам допоможе «ігнорування». Відповідати на дитячу грубість - значить розкрутити механізми сварки. Чи не помічати її (якщо, звичайно, поведінка дитини не загрожує іншим людям), мовчати, зробити вигляд, що зухвалість дитини не почута, - це нелегко. «Так як же мовчати на його нахабство ?!». До «нахабства» дитини доведеться, звичайно, повернутися, але тоді, коли він заспокоїться, коли гострота переживання залишиться позаду і можна буде обговорити, що ж сталося. Загальний принцип - зацікавлену увагу треба приділити позитивному поведінки, щоб не виходило так, що тільки зухвалості і грубості дитини викликають гарячу реакцію батьків.

Цей же принцип можна порадити використовувати і дитині. Коли до нього звертаються грубо, коли його дражнять, нехай він спробує «не почув». Допомагає не завжди, але часто. Хам і «обзивала» хоче адже саме того, щоб жертва реагувала, мучилася, бісилася. А ось якщо жертва категорично не сприймає образ, то і ображати нецікаво.

З молодшим школярем дієвим заходом буде перемикання уваги. Який-небудь несподіване запитання зовсім не про предмет спору, жарт, попутне зауваження ( «Стривай, а пам'ятаєш, минулого літа ...») допоможуть не посилювати гостроту конфлікту. Але потім, в спокійній обстановці, доведеться поговорити з дитиною про те, як він сам ставиться до своєї брутальності.

І з молодшим школярем, і з підлітком можна спробувати прийом «часткової згоди». Її сенс у тому, що дорослий погоджується з почуттями дитини, приймає їх, але не погоджується з формою виразу. Тобто батько хіба піднімається над ситуацією. «Я розумію, що ти засмучений ... Я бачу, що тобі прикро ... Я згоден, що тобі неприємно, але ...» Це дуже дієвий прийом у всіх тих випадках, коли грубість дитини викликана якимись негативними психологічними переживаннями. Адже тут-то «грубіян» хоче не нагрубити, а виплеснути емоцію, хоче, щоб його зрозуміли.

З молодшим школярем допоможе опора на позитивний «Я-образ»: «Ти ж розумний, хороший, добрий, а так говорять тільки слабкі, дурні і жорстокі!».

   Якщо в родині ніхто з дорослих не дозволяє собі грубих виразів, то діти сприймуть цю благородну манеру поводження. Але трапляється часом, що батьки в розгубленості: як же так? - ніхто в родині образливі, принизливі слова не вживає, а дитина раптом почав грубити ...  

Якщо грубі (на жаль, іноді і брудні) вираження з'явилися в мові молодшого школяра, велика ймовірність, що він просто не розуміє, що говорить. Дитина живе не в стерильному просторі - і на вулиці, і по телевізору він чує дуже багато грубих виразів. Психологи вважають, що дитина, навіть не розуміючи сенсу образливих, лайливих слів, відчуває їх сильний емоційний акцент. Тому і вимовляє їх в ситуації підвищеного емоційного напруження. Тут досить пояснити, що так виражатися недобре, негарно. Дитина зрозуміє і прийме батьківське осуд.

Але якщо він все одно продовжує вимовляти заборонені слова, треба задуматися про більш глибоких причини їх появи. Адже він не просто так кидається грубостями. Він намагається з їх допомогою задовольнити якусь потребу. У більшості випадків це потреба в розрядці негативних емоцій. Адже навіть в дружній родині у дитини неминучі негативні переживання. Якщо дитина засмучений, ображений, переляканий, йому потрібно висловити те, що він відчуває. Чи вміє він висловлювати неприємні, тяжкі почуття в прийнятній формі? Зазвичай батьки не вчать цьому. Більше того, надмірними вимогами «пристойного» поведінки батьки часто забороняють дитині будь-яке вираження негативних емоцій. Не знаходячи виходу, неприємні, хворобливі почуття накопичуються і можуть прорватися а грубості, різкості і навіть в лихослів'ї.

Навчіть дитину «вихлюпувати» неприємні переживання без шкоди для нього самого і для оточуючих його людей. Як? У слові і в дії - рух. Рух - ефективна, миттєво діюча на дитину «швидка допомога». Якщо умови дозволяють, нехай побоксує з диванної подушкою, енергійно посувається, подумки «розправляючись» з важкими почуттями або спогадами. Але основний шлях - слово.

Дитині треба допомогти поділитися прикрістю, «вимовивши» і обговоривши його. Поясніть дитині і продемонструйте на власному прикладі, як це робиться. Треба чітко зрозуміти і назвати те, що «лежить на серці» - це допомагає набагато краще, ніж волати: «Все дурні! Ненавиджу! »

Сенсом існування людини завжди була сім'я. Народна мудрість говорить: «Земля без води мертва, людина без сім'ї - пустоцвіт». Статистика стверджує, що на виховання дитини впливають: засоби масової інформації - 30%, вулиця - 10%, школа - 10%, сім'я - 50%. Звідси видно, яку величезну роль має відігравати сім'я в становленні особистості дитини. Успішність виконання сім'єю виховної функції залежить від педагогічної культури батьків. Існує закономірний зв'язок між психологічним кліматом сім'ї та результатами виховання дітей: міцна, дружна сім'я виховує прямі, цільні і щирі характери.

Рекомендації для батьків.

Правило 1. Якщо ваша дитина грубить, відразу ж вкажіть йому на це, щоб він завжди знав, що переступив межу. Надсилайте свої зауваження на поведінку, а не на саму особу дитини. Наприклад: «Коли я говорю з тобою, ти закочуєш очі. Це прояв неповаги. Не треба так більше робити »,« Говорити мені «відчепися», коли я з тобою розмовляю, неприпустимо. Постарайся зробити так, щоб я більше це не повторювала »...

Правило 2. Навчіться говорити з дитиною на рівних, не сюсюкайте і не придушуйте - дайте йому відчути свою значимість, щоб він не шукав інші способи для отримання цього відчуття. Частіше радьтеся з ним в різних сімейних питаннях - не виключено, що він запропонує якусь свіже рішення, та й грубити в такій ситуації немає ніякої потреби, більш того, грубість тут буде виглядати по-дитячому.

Правило 3. Роз'яснюйте дитині, як правильно, а як ні, що можна, а що не можна. Не думайте, що дитина сама знає, як треба правильно себе вести. Ваш авторитет йому ще дуже потрібен. Тільки постарайтеся зробити це не у вигляді моралі, а під час дружньої бесіди, ще краще - на прикладі власного досвіду. Підліткова криза - шукаємо компроміс.

Правило 4. Намагайтеся не вступайте в суперечки. Не треба демонстративно зітхати, знизувати плечима, показувати, що ви розсерджені, умовляти, лаятися - така тактика тільки посилює подібну поведінку. Практика показує, що діти-підлітки перестають грубити, грубити, коли бачать, що це неефективно для залучення уваги дорослих. Так що тримайтеся нейтрально, не відповідайте. Наприклад, дивіться відсторонено на що-небудь, а якщо не допомагає, закрийтеся в іншій кімнаті. Просто відмовтеся продовжувати розмову, поки дитина грубить, і робіть так завжди.

Правило 5. Навіть якщо підліток неправильно і грубо поводиться, робіть йому зауваження тільки віч-на-віч, а не в присутності інших дорослих або підлітків. Підлітки дуже болісно сприймають будь-яку критику на свою адресу, це може привести до опозиційного поведінки і лише посилить грубість ...

Пам'ятка батькам

Якщо дитину постійно критикують, він вчиться ненавидіти.

Якщо дитина живе у ворожнечі, вона вчиться агресивності.

Якщо дитину висміюють, він стає замкнутим.

Якщо дитина живе в закидах, він вчиться жити з почуттям провини.

Якщо дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших.

Якщо дитину підбадьорюють, він вчиться вірити в себе.

Якщо дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетним.

Якщо дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливим.

Якщо дитина живе в безпеці, вона вчиться вірити в людей.

Якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе.

Прості кроки, які допоможуть вашим дітям ефективно боротися зі стресом:

• Навчіть дитину технікам розслаблення. Ви можете показати йому прості техніки релаксації, наприклад, таку, як глибоке дихання.

• Заохочуйте вашу дитину розповідати про свої страхи і ні в якому разі не дозволяйте собі сміятися над ними. Допоможіть йому знайти шляхи боротьби з цими страхами.

• Поговоріть з дитиною про минулий день в школі, поцікавтеся подіями, які відбулися. Це допоможе йому знизити тиск, який чинить на нього навчальний процес і однолітки.

• Організуйте чіткий розпорядок дня для своєї дитини. Це дозволить йому відчувати себе в безпеці і бути більш розслабленим. Але не лайте його і не зліться, коли він іноді спить довше, ніж передбачалося за розкладом часу.

• Відмінною ідеєю буде залучити дитину в розслаблюючі вправи або заняття йогою.

• Навчайте дитину сміятися якомога частіше. Це розслабить його і допоможе забути про стрес.

• Якщо ви бачите, що дитину щось турбує, скажіть йому що ви, помітили, що він переживає або чимось стурбований. М'яко попросіть його розповісти про те, що його хвилює.

• Ваша дитина часто не знає, як розпізнати свої почуття. Навчіть його визначати емоції, такі як злість, розчарування, смуток і інші. Це допоможе йому розвинути свої комунікативні навички та ефективніше боротися зі стресом.

• Дозвольте вашій дитині усвідомити свої почуття і обговоріть з ним те, що б ви зробили в тому чи іншому випадку.

 • Допоможіть дитині досліджувати шляхи самостійного виходу зі стресу. Ви можете почати дискусію, але не робіть за нього вибір. Наприклад, ви можете запитати: "Як ти думаєш, читання твоєї улюбленої книги допомагає тобі розслабитися?", Замість "Читання цієї книги допоможе тобі зняти напругу".

 • Учіть дитину вирішувати свої проблеми самостійно. Чи не вирішуйте за нього.

• Якщо дитина не налаштований говорити про свої переживання, не змушуйте його робити це в обов'язковому порядку. Просто позначте, що ви завжди будете поряд, якщо він захоче ними поділитися з вами.

• Слідкуйте за тим, що ваша дитина дивиться по телевізору. Іноді кадри з передач або фільмів можуть змусити його відчувати себе незахищеним або сприяти розвитку стресу.

• Використовуйте рольову гру. Зіграйте дитини в конкретній ситуації, а він нехай подивиться на ситуацію з боку. Це допоможе йому позбутися від стресу самостійно.

• Уникайте перевантаження вашої дитини над-завданнями і обов'язками після шкільних занять.

• Заохочуйте вашої дитини в розвитку його хобі, таких як читання, настільні ігри, спортивні секції тощо

• Допоможіть вашій дитині стати самостійним. Це допоможе йому підвищити стресостійкість.

• Якщо дитина любить вибирати дозвольте йому це, давши кілька можливостей для вибору. Наприклад, ви можете дозволити йому вибрати з двох нарядів той, в якому він відправиться на день народження до друга. Але не заходьте занадто далеко, наприклад, дозволивши йому вибирати робити йому домашнє завдання сьогодні ввечері або завтра вранці.

• Якщо ви затримуєтеся і не встигаєте забрати дитину вчасно зі школи, повідомте йому про це. Це може сильно зменшити його тривогу, якщо він не побачить вас в належний час.

• Переконайтеся, що у дитини добре сплановано час підготовки до сну і правильно підібраний режим. Відсутність чіткого вечірнього розпорядку може призводити до стресу.

• Як батьки, ви повинні помічати сигнали, які вказують на можливість появи або наявність стресу у дитини. Не варто нехтувати допомогою шкільного психолога, до якого ви можете звернутися за порадою, якщо помітили будь-які зміни в поведінці дитини, які можуть сигналізувати про наявність стресу. Типові симптоми стресу можуть включати нетримання, зміна в поведінці і звичках, зміни смакових переваг і часті хвороби. Пам'ятайте, що ви зобов'язані звернутися за медичною допомогою, у разі якщо дитина страждає від стресу довше місяця.

Консультація для вихователя:

«Поради вихователям по вихованню                       дружніх відносин між дітьми»

Пропоную вашій увазі 10 пунктів, порад психолога вихователю ДНЗ, реалізуючи які можна досягти значних результатів у формуванні шанобливого ставлення і дружби між дітьми в умовах дитячого саду.

1. Допоможіть кожній дитині сформувати власний позитивний імідж, особливо коли мова йде про новачка, замкнутому або неуспішному дитину. Для цього беріть активну участь у виробленні громадської думки про нього, як за сприяння в різних областях діяльності (вчасно прийти на допомогу, продемонструвати підтримку ініціативи, забезпечити можливість реалізації плану і т.д.), так і ненав'язливими позитивними висловлюваннями типу: «Саша завжди хоче всіх чимось пригостити »,« У нас Саша ніколи не забуде зібрати іграшки на майданчику »,« Щоб я без тебе робила? », до іншої дитини: «Звернися до Сашка, він тобі охоче допоможе» і т.п. Зрозуміло, кількість таких висловлювань має бути відповідним і стосуватися різних дітей, інакше захвалювання окремої дитини може привести до зворотного ефекту. Неадекватна надмірна похвала формує у дітей спотворене уявлення про світ і себе, і, врешті-решт, гальмує процеси само ставлення і саморозвитку.

2. Практикуйте різні способи демонстрації симпатії і прихильності один до одного, такі як оплески в ситуаціях успіху і як засіб підтримки; піднятий вгору великий пальчик за успіх дитини; різноманітні ритуальні рухи (можуть бути придумані вихователем разом з дітьми) і ін.

3. Використовуйте відповідну лексику, підтримують, дії і жести: «Я тобі співчуваю!», «Чим я тобі можу допомогти?», «Не знаю, що так вийшло!», «Наступного разу у тебе обов'язково вийде», «Це з кожним може трапитися! »,« Я з тобою! »,« Ти заслуговуєш поваги »,« Тобі є за що любити себе »,« Ти гідний довіри »,« Мені здається, ти все зрозумів і більше так не будеш робити »; жести - взяти за руку, погладити по голові, поплескати по плечу, підморгнути; вчинком - запросити до гри, поділитися іграшкою тощо.

4. Навчайте дітей проявляти вдячність до однолітків і дорослим. Для цього поруч з відповідним словесної лексикою ( «спасибі», «ти мені дуже допоміг», «без тебе я не впоралася б», «ти приємна людина», «тобі все радіють», «ти випромінюєш ...», «тобі довіряють ») можна використовувати спеціальні прийоми, наприклад, написання листів подяки один одному. Цей прийом справляє сильне враження як на адресують, так і на адресата. Листи готують разом з вихователем і вкладають в спеціальний ящик, який можна назвати «ящиком подяки». Звичайно, вихователь підкаже, за що можна подякувати свого однолітка і як про це можна сказати. Після закінчення або місяці, або тижні, або дня листи зачитують у присутності всіх дітей. Варто подбати про те, щоб кожна дитина отримала лист подяки.

5. Варто збагатити практику педагогічної діяльності проведенням організованою ранкової зустрічі. Суть її полягає в тому, що відразу після приходу дітей в садок, або перед самим сніданком, або відразу після нього, малюки збираються разом для спільного привітання, обговорення планів на день. Тривалість цього заходу не більше 8-10 хв. Саме в цей час варто подбати про створення позитивного настрою у дітей всієї групи, запропонувати ігри, вправи, спрямовані на формування дружніх відносин, почуттів симпатії та прихильності (про конкретний їх зміст ми поведемо мову далі). Якщо ця форма роботи стане традиційною, діти легко і швидко по словесному або іншому сигналу будуть збиратися разом.

6. Особлива увага повинна бути звернена на зміну ставлення до дітей, які з якихось причин були неуспішними в діяльності або поведінці. Варто докласти всіх зусиль, щоб кожна дитина переживав радісні почуття успішності. Якщо дитина продемонстрував неприйнятні форми поведінки, був чи агресивним, або нещирим і викликав справедливий протест у інших дітей, варто підтвердити цінність його як особистості ( «Ти у нас такий молодець!», «Ми звикли тобою пишатися!» «Ти ж у нас розумниця!»), Разом з тим рішуче визнати неприпустимість такої поведінки. Дітей групи потрібно заспокоїти і пояснити, що наміри їхнього товариша були хорошими, але той поки не вміє правильно себе вести.

7. Зверніть увагу на дітей, які відчувають себе самотніми, при цьому мають невпевнений, тривожний вигляд, а іноді є демонстративними або прискіпливими. Найчастіше запрошуйте їх до спільних справах, одночасно з повагою ставтеся до їх бажанням побути на самоті. Виділіть час протягом дня для індивідуального спілкування, допоможіть їм знайти друзів, запропонуйте цікаву справу. Зробіть так, щоб вони періодично потрапляли в центр уваги всієї групи, наприклад, доручіть саме їм видавати квитки на виставу, заводити колону дітей в зал.

8. Організуйте «День дитини». Це може збігатися з днем ​​народження або іменинами, і в такому випадку кожна дитина протягом року побуде в цій ролі. Влаштуйте в цей день справжнє свято! Таємно обговоріть подарунки, підготуйте сюрпризи, ігри. Обладнайте спеціальне місце - трон - де буде сидіти іменинник, проведіть з ним інтерв'ю про його перевагах, інтересах, бажаннях тощо. Виготовте разом з дітьми вітальну газету, де проілюструйте в фотографіях і малюнках «героїчний шлях» і «досягнення» іменинника. Зібравшись за святковим столом або в святковий коло, дайте можливість дітям у вільній формі висловити побажання, похвалити іменинника за позитивні якості характеру і чесноти - умілість, самостійність, старанність. Нехай в цей день він сам вирішить, в які ігри грати, хто перший буде стояти в колоні тощо.

9. Облаштуйте в групі куточок миру або килимок довіри. Для цього виділіть окреме затишне місце, поставте туди крісло, покладіть килимок, на якому можуть розміститися двоє-троє дітей. Разом з дітьми прикрасьте це місце, позначте виразним символом. Мета такого заходу в тому, щоб стимулювати дітей до самостійного мирного вирішення проблем, що виникають у відносинах (не можуть поділити іграшку, визначитися з місцем в колоні, домовитися про чергу і т.д.) і сформувати внутрішній спокій і впевненість в тому, що будь-які спірні ситуації вирішуватимуться справедливо. Вихователь постійно проводить думку про те, що будь-яку проблему слід обговорювати і знаходити прийнятне для всіх рішення. Для початку проілюструйте на конкретному випадку, як можна користуватися куточком світу. Наприклад, в групі з'явилася нова заводна машина. Сергій і Сашко обидва хочуть пограти з нею. Пропонується сісти на килимок і обговорити, як можна поділитися. Можливо, хтось сам захоче поступитися. Якщо-ні, можна скористатися лічилки або кинути жереб. Обговорюється також тривалість гри кожною дитиною.

Поступово цей куточок стане символом дружби, партнерства, довіри. Згодом пропозицію вихователя сісти на килимку миру буде означати для дітей обговорити і справедливо вирішити проблему.

10. Організуйте спільні партнерські проекти. Для цього актуалізується для дітей проблеми, які потребують спільного обговорення і вирішення. Наприклад, догляд за кімнатними рослинами, підготовка до свята, збір інформації про певне явище і його презентація; організація виставки дитячих малюнків до свята, організація музичного конкурсу, організація туристичного походу тощо. Не варто очікувати від дітей, особливо на перших порах, оригінальних пропозицій і активних дій.

Розглянемо для прикладу, який може бути реалізація проекту «Допоможемо нашим меншим братам перезимувати». Вихователь розповідає дітям про те, що взимку тварини і птахи переживають важкі часи: їм не вистачає їжі, вони мерзнуть, часто стають жертвами автомобілістів. Пропонує дітям висловити свої пропозиції, як можна полегшити їхнє життя. Приймаються будь-які пропозиції, в тому числі і ті, які не можуть бути реалізовані З усього запропонованого вибирають кілька, над якими буде працювати група, наприклад, щоб привернути увагу дорослих до проблеми, підготувати виставку малюнків про життя тварин взимку; виготовити годівниці для птахів і взяти під контроль їх постійне наповнення насінням і крихтами; взяти за правило носити їжу бездомним тваринам.

Далі пропонується дітям самостійно вирішити, хто з них і чим хоче займатися. Вихователь пропонує визначитися, хто з дітей хоче малювати, хто буде робити годівниці і, нарешті, хто бере під свій контроль своєчасне наповнення їх насінням, крихтами. Бажано зафіксувати дитячий вибір (за допомогою спеціальних листівок або запропонувати дітям вписати свої імена в список). Це потрібно для того, щоб зайвий раз зосередити увагу дітей на характері їх вибору (без цього діти можуть швидко забути, що вони збиралися робити). Вся подальша робота може бути завершена тільки за умови підтримки і безпосередньої допомоги вихователя.

Практичний психолог Вертипорох В.В.

Види насильства над дітьми та їх вплив на дітей

1.Фізичне насильство:

Дії або відсутність дій з боку батьків або інших дорослих, в результаті яких фізичне або розумове здоров'я дитини порушується або знаходиться під загрозою ушкодження. Наприклад, тілесні покарання, удари долонею, стусани, дряпання, опіки, задушення, грубі хапання, штовхання, плювки, застосування палиці, ременя, ножа, пістолета і так далі.

Вплив на дитину (поведінкові і психологічні індикатори) :

- При ушкодженні будь-яких органів тіла відбувається порушення в органах чуття, затримка розвитку, малорухомість

- Діти можуть ставати агресивними, тривожними, що позначається на їх відношенні з іншими людьми

 - Можуть бути надзвичайно сором'язливими, байдужими, уникати однолітків, боятися дорослих і грати тільки з маленькими дітьми, а не з ровесниками;

 - Страх фізичного контакту, страх йти додому

- Тривога, коли плачуть інші діти, тики, смоктання пальців, розгойдування

Медичні індикатори фізичного насильства над дитиною:

1. Рани і синці:

 - різні за часом виникнення;

 - в різних частинах тіла (наприклад, на спині і грудях одночасно) - незрозумілого походження;

 - мають особливу форму предмета (наприклад, має форму пряжки ременя, долоні, лозини);

2. Відмова від медичної допомоги, суперечливі свідчення про походження ушкоджень.

3. Госпіталізація, що повторюється.

Особливості поведінки батьків або опікунів, що дозволяє запідозрити жорстокість по відношенню до дитини :

- Суперечливі, плутані пояснення причин травм у дитини або відмова дати пояснення.

- Пізнє звернення по медичну допомогу, іноді ініціатива звернення по допомогу виходить від сторонньої особи.

- Перекладання відповідальності за травму на саму дитину.

 - Неадекватність реакції батьків на тяжкість ушкоджень, у бік їх перебільшення або зменшення.

 - Відсутність стурбованості за долю дитини.

 - Неувага до дитини, ненадання йому емоційної підтримки, позбавлення ласки.

 - Поведінкові ознаки психічних розладів або патологічних рис вдачі (агресивність, схвильованість, неадекватність та ін.)

. - Виявлення великої стурбованості власними проблемами, що не відносяться до здоров'я дитини. - Оповідання про те, як їх карали в дитинстві.

У підлітковому віці, періоді дорослості, в сімейному житті особи, що піддавалися фізичному насильству в дитинстві, можуть бути жорстокі з оточенням. Дуже важливою відмінністю жертв в дорослому віці є нездатність справлятися з проблемами, а також шукати і отримувати допомогу від навколишніх людей. Коли дитина-жертва не отримує допомоги від власних батьків, це підриває його здібності до пошуку допомоги і взаємовідносин з людьми в майбутньому Дорослі, що пережили в дитинстві насильство, так само як і більшість жертв життєвих травматичних подій, страждають або від зниженого, або від підвищеного контролю за своїми почуттями, імпульсами, рівнем тривоги. Виявилось, що коли діти-жертви досягають дорослості, вони мають істотний ризик виявити психопатологію.

Характерні риси дорослої людини, що не впоралася з травмою насильства в дитинстві :

- жорстокість, насильство, відсутність турботи в сім'ї;

- хаотична або дезорганизованная сім'я;

- втрата інтересу і неприйняття підлітка сім'єю;

- низька якість спілкування членів сім'ї між собою;

- саморазрушающее поведінка;

2.Відсутність турботи про дітей:  неувага до основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, медичному обслуговуванні, нагляді.

 Вплив на дитину:

 - не росте, не набирає відповідної ваги або втрачає вагу. Дитина постійно голодує, жебрачить або краде їжу

 - кинутий, без нагляду, не має відповідного одягу, житла

- немає щеплень, потребує послуг зубного лікаря, погана гігієна шкіри

- не ходить в школу, прогулює школу, приходить в школу дуже рано і йде з неї надто пізно

- втомлюється, апатичний, відхилення в поведінка, вандалізм.

3.Емоційно погане поводження з дітьми (психічне насильство) :

- звинувачення на адресу дитини (лайка, крики)

- приниження його успіхів, приниження його гідності

- відкидання дитини

- тривале позбавлення дитини любові, ніжності, турботи і безпеки з боку батьків

- примус до самотності

- здійснення у присутності дитини насильства по відношенню до чоловіка або інших дітей

- викрадення дитини

- спричинення болю домашній тварині з метою залякав дитина.

Вплив на дитину:

- затримка у фізичному, мовному розвитку, затримка зростання (у дошкільнят і молодших школярів)

- імпульсивність, вибуховість, шкідливі звички (смоктання пальців, виривання волосся), злість

- спроби здійснення самогубства, втрата сенсу життя, цілі в житті (у підлітків)

- поступливість, податливість

- нічні кошмари, порушення сну, страхи темряви, боязнь людей, їх гніву

 - депресії, печаль, безпорадність, безнадійність, загальмованість.

4.Сексуальное насильство над дітьми:

 Будь-який контакт або взаємодія між дитиною і людиною, старше його за віком, в якому дитина сексуально стимулюється або використовується для сексуального задоволення. Це:

- ласка, еротизована турбота;

- демонстрація статевих органів, використання дитини для сексуальної стимуляції дорослого;

- згвалтування із застосуванням сили, орально-генітальний контакт;

- сексуальна експлуатація (порнографічні фотографії з дітьми);

- проституція.

Вплив на дитину:

1. Дитина виявляє дивні (химерні), занадто складні або незвичайні сексуальні знання або дії;

2. Може сексуально приставати до дітей, підлітків, дорослих;

 3. Може скаржитися на свербіж, запалення, біль в області геніталій;

4. Може скаржитися на фізичне нездоров'я;

5. Дівчинка може завагітніти;

 6. Дитина може захворіти хворобами, що передаються статевим шляхом;

7.Не розповідає свій секрет (сексуальні стосунки з дорослими або з однолітком) із-за безпорадності і звикання, а також загрози з боку кривдника.

Особливості поведінки дорослих, що дозволяє запідозрити емоційне насильство по відношенню до власних дітей :

- Зневага, лайка, звинувачення або публічне приниження дитини;

- Відмова в розраді, коли він дійсно переляканий або пригнічений;

- Постійне надкритичне відношення до дитини;

- Негативна характеристика дитини;

- Ототожнення дитини з нелюбимим або ненависним родичем;

- Перекладання на нього відповідальності за свої невдачі;

- Відкрите визнання в нелюбові або ненависті до дитини.

Якщо хоч би на один з цих пунктів є відповідь "так", то необхідно звернутися по допомогу.